ВІД’Ї́ЗД, у, ч. Дія за знач. від’їзди́ти 1. Ватя.. просила його одвідати її перед од’їздом до Києва (Н.-Лев., IV, 1956, 125); Юзі так-таки ніколи й не сказали причини від’їзду Зоні (Л. Укр., III, 1952, 661); Єдине, чим міг заспокоїти свою.. дружину.. Євген Вікторович, це пообіцяти від’їзд на роботу до Ташкента (Ле, Міжгір’я, 1953, 320).
Бу́ти у від’ї́зді — поїхавши куди-небудь, тимчасово бути відсутнім. І став Петро збиратись у дорогу.. —Ну, все ж одно, Петре, дарма. Сказала ж я тобі, що Людмила у від’їзді (Головко, І, 1957, 460).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 588.