ВІДБУШУВА́ТИ, у́є, док. Перестати бушувати. Порив гарячого самуму відбушував. Сахара спить (Мур., Ідуть.., 1951, 29); // безос. Відбушувало, намело, вляглося (Гончар, Земля.., 1947, 90).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 560.