ВІДВА́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відва́жити. Хліб, відважений на насіння; // у знач. прикм. Ввечері Нимидора з Джерихою принесли в ряднах одважене панське прядиво (Н.-Лев., II, 1956, 185).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 560.