ВІДВОЛО́ЖУВАТИСЯ, ється, недок., ВІДВОЛО́ЖИТИСЯ, иться, док. Ставати вологим, вогким. Висушене мозаїчне листя [тютюну] погано відволожується і легко ламається (Захист рослин.., 1952, 380); Всіма визнаний на кораблі акуратист, він ретельно приглядався, чи не пом’явся та чи не відволожився одяг (Ткач, Крута хвиля, 1956, 295); Відволожилися очі в старшин, добрість і гостинність світилися в них (Ле, Наливайко, 1957, 360).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 567.