ВІДВОРО́ТНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. відворо́тний 1. З одворотністю й огидою взяв [Саїд] чилім і видмухнув дим (Ле, Міжгір’я, 1953, 106); Вони [правопорушники] йшли до цієї майстерні ніби на якусь муку.. Перемагаючи глибоку одворотність до праці, пішов з ними й Марко (Мик., II, 1957, 474).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 568.