ВІДВІ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВІ́СИТИ, і́шу, і́сиш, док., перех. 1. Знімати з чого-небудь завісу, відкривати що-небудь завішене. Надя одвішує замасковані вікна (Гончар, Новели, 1954, 81).
2. спец. Визначати вертикальний напрям за допомогою виска.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 565.