ВІДГАЛУ́ЖУВАТИСЯ, ується, недок., ВІДГАЛУ́ЗИТИСЯ, иться, док. 1. Відростати вбік від основного кореня, стовбура і т. ін.
2. Відходити вбік від основної частини чого-небудь (про дорогу, дріт тощо). Відразу впадає в око [лікаря] темна пляма на ній [аорті] — там, де відгалужується горішня артерія (Шовк., Людина.., 1962, 367).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 569.