ВІДГОДО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до відгодува́ти. Відгодовані зерном гуси.
2. прикм. Гладкий, угодований. По дворах блукають кури, поросята, відгодовані свині (Тют., Вир, 1964, 351); Мчали широкі селянські сани, запряжені парою одгодованих коней (Мик., II, 1957, 269).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 570.