ВІДГОМОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док. Перестати, закінчити гомоніти. Уже комбайни стихли по степах, Одгомоніли всюди молотарки (Вирган, В розп. літа, 1959, 148); Одгомоніло голубе з весни і зеленкувате восени море (Рудь, Гомін.., 1959, 3); * Образно. Одшуміла, одгомоніла весна (Вас., І, 1959, 259).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 571.