ВІДГО́РНЕНИЙ, ВІДГО́РНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відгорну́ти 1,2. Кінець фіранки з одного боку відгорнутий (Донч., II, 1956, 195); Він тримав полу піджака одгорнутою, але дістати з неї білет не було сили (Тют., Вир, 1964, 535).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 571.