ВІДГОРЯ́ТИ, я́є, недок., ВІДГОРІ́ТИ, ри́ть, док. Згорівши, відпадати від чого-небудь. Уже на коневі і хвіст одгорів (Сл. Гр.); // Кінчати горіти. * Образно. За днем, що одгоряє, трохи жалко. Але вперед, чекає нас майбуть! (Сос., Близька далина, 1960, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 572.