ВІДГУ́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДГУКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. 1. Гукати у відповідь на чий-небудь поклик. Як гукають, так і одгукуються (Номис, 1864, № 7127); Механік, що мав сильний голос, загукав, але ніхто не відгукувався (Трубл., III, 1956, 150); — Івасю! Івасю! — трохи перегодом гукав Грицько, несучись полем до бурти. — Чого? — одгукнувся Івась, забуваючи про недавню спірку (Мирний, IV, 1955, 11); * Образно. Ніч одгукнулась ще двома пострілами, (Головко, II, 1957, 178); // Відповідати на звертання; відзиватися. — Батьку, — з одчаєм відгукується хлопець, — вона [Палазя] мене до нещастя доведе! (Ю. Янов., II, 1954, 190); В двері постукали. І коли Наринський одгукнувся, в кабінет увійшов Русевич (Шовк., Інженери, 1935, 124); // Давати звістку про себе. Є в неї три сини, але всі вони десь далеко і тільки час від часу відгукуються листами (Гур., Новели, 1951, 87); Українці, браття милі, Відгукніться, де ви є (Граб., І, 1959, 67); // перен. На дію відповідати іншою дією. Несподівано зазвучав баян, і зразу на другому кінці площі відгукнулася весела пісня (Собко, Запорука.., 1952, 3); Захар чув, що від мосту міномет двічі відгукнувся на ворожі постріли (Ле, Право.., 1957, 121); 3 блакитної високості впаде на землю сріблом жайворонкова пісня,.. а широкий степ відгукнеться на ті згуки тихим шелестінням тирси (Коцюб., І, 1955, 180).
2. перен. Виражати своє. ставлення до яких-небудь подій, явищ і т. ін. Вчасно відгукуються на важливі. події мирного будівництва наші прозаїки (Літ. газ., 7. VI 1951, 1); Дуже мені бажалося відгукнутись на Ваші ласкаві запросини — прислати що до збірника (Коцюб., III, 1956, 117); // Виявляти співчуття, готовність сприяти чому-небудь. Член партії повинен:.. проявляти чуйність і увагу до людей, вчасно відгукуватися на запити і потреби трудящих (Статут КПРС, 1961, 4); Хай же ніч минеться, ранок усміхнеться І до серця серце знову відгукнеться (Мас., Сорок.., 1957, 249).
3. Відбиватися (про звук); відлунювати. Луна стихала далеко десь в лісі, а там далі, знов одгу кувалась дрібно та часто (Н.-Лев., І, 1956, 60); Самотньо й лунко одгукується в німих стінах [класу] моя помірна хода (Вас., II, 1959, 74); Почувши домівку, коні заржали. Високим тонким металевим іржанням їм одгукнулась луна в просвіжілім повітрі (Тич., І, 1957, 245).
4. перен. Позначатися на кому-, чому-небудь. Пішла ворожнеча між старим і новим. Та ворожнеча і те змагання одгукнулися неводному тільки чиновному стані,.. одгукнулися й у сім’ї (Мирний, III, 1954, 186); Багата осінь прийшла на українську землю, відгукнулась по всіх селах і колгоспах ситими врожаями (Кучер, Дорога.., 1958, 27); Поразка Ігоря великим горем відгукнулась на Русі: похід коштував народові великих жертв (Іст. укр. літ., І, 1954, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 573.