ВІДДА́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до віддали́ти. * Образно. Що це за категорія — слуга, йому [Наливайкові] ніхто не поясняв. Але й сам збагнув, що категорія ця віддалена цілою прірвою від господарів — князів, графів, можновладців (Ле, Наливайко, 1957, 31).
2. прикм. Який знаходиться або розташований на далекій відстані від кого-, чого-небудь; далекий. Не минуло й півгодини, а вже в віддаленім закутку лісу, в ярку,.. палахкотів огник (Фр., VI, 1951, 148); В одну з моїх поїздок.. доля закинула мене на віддалену ділянку фронту (Ю. Янов., II, 1954, 7); // Який долітає здалека (про звуки). Одного разу Нателу розбудив віддалений дужий гуркіт, схожий на грім (Гончар, Новели, 1954, 182).
3. прикм. Відділений великим відрізком часу; дуже давній. Нам доводиться часто.. розвідувати віддалене геологічне минуле нашої планети (Геол. ж., XVI, 4, 1956, 5); Це питання [виникнення мови] стосується віддаленого від нас часу, у тьмі віків захованих відносин мов і племен (Пит. походж. укр. мови, 1956, 6); // Який має здійснитися в далекому майбутньому. Варто згадати, що колись Ленін говорив про 100 тисяч тракторів для села як про віддалену мрію, щоб зрозуміти, наскільки далеко вперед пішла відтоді наша країна (Наука.., 4, 1957, 3).
4. прикм. Який не зв’язаний з чим-небудь прямо, безпосередньо. — Гарне порівняння, — усміхнувся Мічурін. — Справді, це [монгольський бавовник і американський мигдаль] дуже віддалені види (Довж., І, 1958, 416); Методом віддаленої гібридизації одержано багато сортів яблунь (Наука.., 9, 1956, 28); // Незначний, слабий. Що це було — нагадування про своїх юнацьких друзів, а чи якесь віддалене почуття ревнощів — він не знав у першу мить (Ле, Право.., 1957, 230).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 577.