ВІДДАЛЯ́, присл. Те саме, що віддалі́к. Линув віддаля орлів пустельних клекіт (Забіла, Одна сім’я, 1950, 12); Оддаля од сієї будівлі, біля ставка, стояв ніби замок який, оточений лісом (Стор., 1, 1957, 367); Праворуч від шляху, трохи віддаля, рясніли електричні вогні (Смолич, День.., 1950, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 577.