ВІДЕ́РНИЙ, а, е. Прикм. до відро́. Відерна ручка; // Який виготовляє відра. Відерна майстерня; // Який має місткість відра. Стоять десятки букетів, вино у великих відерних бутлях і в пляшках (Коцюб., III, 1956, 411); Над спорожнілою мискою востаннє перехиляється відерний горщик (Мик., II, 1957, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 582.