ВІДЖИ́ЛИЙ, а, е. 1. Який закінчив своє життя, існування; відмерлий. На "уламках" і з "уламків".. віджилих небесних тіл внаслідок тривалого процесу виникають інші небесні тіла (Наука.., 2, 1958, 40); Злущування віджилих клітин шкіри.
2. перен. Який не відповідає сучасності; застарілий. Станіславський.. виступив на бій проти віджилих театральних форм (Рильський, III, 1956, 331); А бабуся — людина з віджилими поглядами, досі сердиться, що внука не хрестили (Жур., Вечір.., 1958, 224); // у знач. ім. віджи́ле, лого, с. Те, що застаріло. Події історії Радіщев розглядає у русі, де нове витискує старе, віджиле (Вісник АН, 9, 1949, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 584.