ВІДЗО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДЗОЛИ́ТИ, олю́, о́лиш, док., перех. 1. Пересипати мокру білизну золою для кращого вибілення її під час прання. Вона пооджимала свої сорочки, другого дня одзолила, попрала й покачала (Н.-Лев., II, 1956, 302).
2. спец. Обробляти шкіру відзолом, щоб очистити її від шерсті і т. ін.
3. тільки док., перен., розм. Гостро вилаяти. — Одзоліть його, Єфросинія Андріївна! Хай не буде такий голінний до вашого брата (Мирний, III, 1954, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 586.