ВІДКА́ШЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДКА́ШЛЯТИ, яю, яєш, док., перех. Кашляючи, усувати що-небудь зайве з горла (харкотиння, воду і т. ін.). Вихор важко відкашлював воду, харчав і відчував, що знесилюється (Кучер, Чорноморці, 1956, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 589.