ВІДКОЛЯДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Закінчити колядувати. Щур кинувся мерщій одягатись. Товариш.. наганяв його, щоб дівчата, одколядувавши, не пішли часом із корпуса (Вас., І, 1959, 240); Дрантивим [поганим] голосом цілу коляду відколядувала (Стеф., І, 1949, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 593.