ВІДКРАСУВА́ТИСЯ, у́ється, док. 1. тільки 3 ос. Закінчити цвісти (про злакові культури); відквітувати. Відкрасувалися буйно жита й пшениці. Вже сонячний червень поклав ясну позолоту на ниви (Цюпа, Назустріч.., 1958, 178); Ось поле відкрасувалося, треба набирать молочка, так порожній мішечок. Чи не буде пустоколос? (Горд., II, 1959, 322).
2. Перестати пишатися своєю красою. Понад ровами бур’ян-будяк, упав козак, одкрасувався навік (Тич., І, 1957, 140); * Образно. Ущухли грози і відкрасувались Ясні веселки (Вирган, В розп. літа, 1959, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 595.