ВІДКРИВА́Ч, а́, ч. Той, хто що-небудь відкриває (в 7 знач.). Борці свобідної, плідної мислі, І їх великі спільники — учені Відкривачі, дослідники природи — Ко-лумб, Коперник, Кеплер.. — Ось спільники мої, мої майстри І вчителі! (Фр., XIII, 1954, 191); Тільки крокуючи в строю передових людей — відкривачів нового, літератори зможуть виконати свій почесний громадянський обов’язок (Літ. газ., 24.1 1961, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 597.