ВІДКРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відкрути́ти; // у знач. прикм. Перед терасою пустував, вириваючись із відкрученого крана, розбишака-струмок (Донч., VI, 1957, 518); * У порівн. В неї голос затрусивсь, неначе одкручена.. струна (Н.-Лев., III, 1956, 331).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 598.