ВІДЛА́МАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відлама́ти; // у знач. прикм. Марія йде з відламаною гілочкою вишні просто до Ірчиної кімнати (Вільде, Ти мене не любив, 1958, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 599.