ВІДЛИ́В, ч. 1. род. у. При якомусь основному кольорі інший відтінок або відтінки. Губи її були щедро намазані густою помадою з голубуватим відливом (Руд., Вітер.., 1958, 128); Це був сріблястий, з золотим відливом карась (Стельмах, Правда.., 1961, 257).
2. род. у, рідко. Те саме, що відпли́в 2. А серце чим не море? Чи ж мало бур у нім? Прилив, одлив і перли На дні його живім (Крим., Вибр., 1965, 87).
3. род. а, рідко. Те саме, що відли́вок. Коли б можна зробити гіпсовий відлив з такого виразу лиця! (Вільде, Наші батьки.., 1946, 14).
4. род. а, спец. Пристрій для стікання, спускання води. Далеко за кухонними дверима довбала крапля за краплею з крана в відлив (Смолич, День.., 1950, 267).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 600.