ВІДЛУНА́ТИ, а́є, док. Перестати, закінчити лунати, звучати. Та ось відлунала мелодія державного гімну, і десь далеко на краю села почулася дівоча пісня (Колг. село, 16.I 1955, 3); А одлуна гудок, після роботи вони ідуть — життя хазяїни (Сос., Солов. далі, 1957, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 602.