ВІДЛУ́НЮВАТИСЯ, юється, недок., ВІДЛУНИ́ТИСЯ, и́ться, док. Віддаватися луною. Коли командири проминули вежу, де під склепінням гучно відлунювались кроки, з лівого боку відкрився краєвид на Замоскворіччя (Скл., Легенд, начдив, 1957, 34); Верескливий і тонкий його голос покотився на леваду, відлупився на ставу, обізвався в очеретах (Кучер, Прощай.., 1936, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 602.