ВІДМИВА́ТИСЯ, а́ється, недок., ВІДМИ́ТИСЯ, и́ється, док. 1. Ставати чистим унаслідок миття. — Цієї весни курявна буря ішла якась масляниста, липка, наче з нафтою.. Так, було, насіче за день, що потім не відмиєшся, одежу не відпереш (Гончар, Тронка, 1963, 280); Од нього так страшенно смерділо, що й самому противно було, тож надумав він повернути до моря, щоб одмитися (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 115); // Зникати внаслідок миття. Є в нього на лівій щоці родиме пятенце.., ніби хтось, граючись, шевської смоли приліпив для розваги; та не відмивається воно, навіки прикипіло (Тют., Вир, 1964, 80).
2. тільки недок. Пас. до відмива́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 605.