ВІДМИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДІМКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. 1. За допомогою ключа відкривати замок або що-небудь замкнене. — А що, може, принести тобі якого їдження за ті гроші? — запитав Спориш, відмикаючи колодку при дверях (Фр., II, 1950, 245); А Панас вже відмикав невільницькі кайдани і з несамовитою радістю кидав їх за борт (Тулуб, Людолови, І, 1957, 456); Мотря одімкнула свою скриню (Н.-Лев., II, 1956, 290); Старий шахтар відімкнув двері і навшпиньках увійшов у кімнату (Донч., Шахта.., 1949, 155).
2. діал. Розплющувати (очі). Довгенько лежала недужа, не відмикаючи очей й не ловлячи слова (Вовчок, І, 1955, 315).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 605.