ВІДМОЛО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДМОЛОДИ́ТИ, оджу́, о́ди́ш, док., перех. 1. Робити кого-небудь молодшим. Ти смійся, Бейбі, смійся і відмолоджуй своєю весняною свіжістю нас, прибитих, придавлених життям (Ірчан, II, 1958, 143); — Господине моя молодая!..Ти нашу хату звеселиш і мене, старую, одмолодиш! (Вовчок, І, 1955, 99); * Образно. Так ранок одсвіжив, одмолодив ці мури, Каміння золотом обсипавши похмуре (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 64); * У порівн. Тут і там виринають у пам’яті [Степана] якісь помітніші події. Одні веселі, щасливі, що сама згадка про них неначе відмолоджує його, інші сумні (Круш., Буденний хліб.., 1960, 40).
2. Повертати властивості й ознаки молодого організму (людини чи тварини) старому, застосовуючи ряд заходів (пересадка залоз внутрішньої секреції, вплив на підвищення їх діяльності тощо). Ще не винайдено препарат, що відмолодив би кров стару (Криж., Срібне весілля, 1957, 43).
3. Проводити агротехнічні заходи до плодових дерев і кущів (зрізувати старі гілки, розріджувати крону, вирощувати молоді пагони тощо) з метою підвищення врожайності.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 609.