ВІДМОЛОДІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Стати молодшим на вигляд. — Наче не ти, а він перед очима, тільки одмолодів та ще покращав… (Вовчок, VI, 1956, 279); Хоч пізно, а відмолоділа Катерина, як восени галузка яблуні (Чорн., Потік.., 1956, 25); * Образно. Школа з своїм маленьким садком та подвір’ям, що була така сонна та смутна влітку, знов прокинулася, одмолоділа (Вас., І, 1959, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 609.