ВІДМУРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДМУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Розбирати кам’яну чи цегляну стіну, що закриває вхід до чого-небудь. Льох замурований, треба його відмурувати (Сл. Гр.).
2. Відгороджувати кам’яною чи цегляною стіною. Відмурував город від сусіда (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 610.