ВІДМІНЯ́ТИСЯ, я́ється і ВІДМІ́НЮВАТИСЯ, юється, недок., ВІДМІНИ́ТИСЯ, і́ниться, док. 1. Ставати інакшим. Дивиться на їх Щур, дивиться навкруги, і бачить — немов одмінявться все… і чогось на душі ясніє (Вас., І, 1959, 231); Маруся не одмінилася — тільки пішла молоденька, а повернулася сива, як голубка (Вовчок, І, 1955, 249); Постать Івана Сидоровича враз відмінилась (Панч, II, 1956, 499).
2. рідко, тільки недок. Пас. до відміня́ти 2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 607.