ВІДНА́ЙДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до віднайти́. По Бориславі пішли чутки про величезну воскову матку, віднайдену Германом у парцелі біля толоки (Фр., VIII, 1952, 413); Багатим на нотні записи виявився рукописний збірник, віднайдений 1908 року В. Перетцом (Нар. тв. та етн., 2, 1961, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 610.