ВІДНО́ВА, и, ж., рідко. Те саме, що відно́влення. — Несвизький багато говорив нам про віднову держави святого Володимира, — закінчив Судислав, — і ми зрозуміли, що така держава не постане без волі-свободи народу (Оп., Іду.., 1958, 647); Де слава твоя [Шекспіра], твоя вічна віднова У шумі народних похвал? (Бажан, Роки, 1957, 201).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 611.