ВІДНО́СИНИ, син, мн. Стосунки, зв’язки, взаємини між ким-небудь. Здавалося, що цей розділ вплинув корисно на відносини між братами (Фр.,VI, 1951, 248); —Якщо навіть так, то хіба це може впливати на особисті відносини? (Гур., Новели, 1951, 102); // до кого, заст. Ставлення, прояв почуттів. Мої відносини до панни Алелі тривожать мене (Коцюб., II, 1955, 254); В її відносинах до старшого брата і сестри чується глухий антагонізм (Л. Укр., III, 1952, 718).
◊ Виробни́чі відно́сини див. виробни́чий; Економі́чні відно́сини див. економі́чний; Суспі́льні відно́сини див. суспі́льний.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 612.