ВІДНО́СНО. 1. Присл. до відно́сний 1; порівняно. Трохи ширила [книжки] інтелігенція, але відносно мало (Гр., Перед.. світом, 1907, 248); Про свою незрадливість дізналась Катерина відносно пізно (Вільде, Сестри.., 1958, 507).
2. прийм., з род. відм. З приводу; щодо кого-, чого-небудь; стосовно. — Тепер маю до тебе прохання відносно.. Дерижанових (Л. Укр., V, 1956, 228); — Я з металургійного.. Відносно брухту, — відповів Солод (Руд., Вітер.., 1958, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 613.