ВІДОБРАЖА́ТИ, а́ю, а́єш і ВІДОБРА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДОБРАЗИ́ТИ, ажу́, а́зи́ш, док., перех. 1. Показувати кого-, що-небудь засобами слова, живопису, гри тощо. Мужність, пильність, незламну стійкість радянських прикордонників, їхні високі моральні якості відображає фільм "Блакитна стріла" (Мист., 6, 1958, 4); Артистові сцени потрібно.. уміти вбирати в себе дійсний, реальний матеріал, щоб потім пройняти його вогнем своєї обдарованості і відобразити перед глядачем тип з усією характерною життєвою правдою (Думки про театр, 1955, 79).
2. Те саме, що віддзерка́лювати; відбивати; // перен. Виявляти, виражати в собі певні якості, властивості; відбивати щось. Семирічний план став кровною справою всього народу, бо він відображає його думи і сподівання (Колг. Укр., 4, 1959, 1); Староруське письменство.. дуже обмежено відобразило сучасну йому живу мову (Пит. походж. укр. мови, 1956, 146).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 613.