ВІДПА́ЛЬНИК, а, ч., гірн. Робітник, що здійснює відпалювання (див. відпа́лювання2). Перед спуском у шахту його [приміщення] заповнили врубмашиністи, прохідники,.. відпальники (Рад. Укр., 15.XII 1953, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 616.