ВІДПА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДПА́РИТИ, рю, риш, док., перех. 1. Пом’якшувати що-небудь, діючи на нього парою. Тепер одпар лозину та й гни її (Сл. Гр.); // Діючи парою на щось, відривати, відклеювати. Відпарити марку від (з) конверта.
2. рідко. Відмивати що-небудь, тримаючи в гарячій воді. — Сорочка, правда, в мене завжди чиста, а от рук, відколи війна, вже не встигаю відпарювати (Кучер, Чорноморці, 1956, 241).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 616.