ВІДПОВІ́ДНИК, а, ч., лінгв. Слово однієї мови, що означає таке саме поняття, як і слово іншої мови. Іноді словник Грінченка збивається своїм характером на словник тлумачний, не даючи російських відповідників до українських слів (Рильський, III, 1956, 66); Перекладачеві поталанило знайти в своїй рідній [болгарській] мові потрібні відповідники для вираження іскристого гумору, незвичайної дотепності і чарівної граційності поетичного слова Котляревського (Вітч., 2, 1961, 181).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 621.