ВІ́ДПОВІДЬ, і, ж. 1. Усне чи письмове повідомлення, пояснення з приводу чийогось запитання, звертання тощо. Він не знайшов у йому [псалтирі] поради й одповіді на свою важку думу (Н.-Лев., II, 1956, 1’90); Чого б не попрохав, про що б не поспитав Семен у старшого брата — на все одна відповідь: "а що даси?" (Коцюб., І, 1955, 103); Проект Програми [КПРС] дає ясну і чітку відповідь на питання про те, які перспективи відкриває комунізм для прогресу всього людства (Літ. газ., І.VIІІ 1961, 1); // Розповідь на задану тему (учнем, студентом і т. ін.). Ніна часто говорила Марійці, що вона захоплюється її відповідями (Донч., V, 1957, 335).
2. Дія, вчинок, що здійснюється на противагу іншій дії, заклику, висловленню тощо. Невже на всі великі події, На всі питання в вас одна відповідь є — Стогнання, сльози та дитячі мрії..? (Л. Укр., І, 1951, 109); // Рішуче заперечення чогось, доведення неправильності якогось твердження. Буржуазно-націоналістичні "поети" знали, що їх "творчість" народ не приймає, і пояснювали це тим, що нібито їх поезія "недоступна масам". О. Гаврилюк дає їм достойну відповідь (Іст. укр. літ., II, 1956, 620).
3. заст. Відповідальність. — А як не поховає або не охрестить, то на йому [попові] буде одповідь.., — говорив писар (Н.-Лев., IV, 1956, 156); — Ну, війте, на вас лежить відповідь за них (Фр., II, 1950, 32).
4. Результат розв’язання математичної задачі.
У (на) ві́дповідь: а) відповідаючи на запитання, на що-небудь сказане. — Єсть у полі дві зірниці. Ото ж мої брат-сестриці! Гей! — пронеслось немов на відповідь тій бурлацькій пісні, що тільки що замовкла (Л. Укр., III, 1952, 477); б) реагуючи, проявляти своє ставлення до чийогось вчинку, дії і т. ін. А в селах каральники і шомполи, і в відповідь їм.. горіли маєтки панів, як свічки (Сос., І, 1957, 451).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 621.