ВІДПОЧИВА́ЛЬНЯ, і, ж., заст. Кімната для відпочинку, сну; спальня. Сяк-так витерся я — та мерщій знову у свій халат, та й почовгав у одпочивальню (Мирний, IV, 1955, 355); Стомлено подався з лампою , по сходах до антресолей, де була його скромна відпочивальня (Ільч., Серце жде, 1939, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 622.