ВІДПРА́ВЛЕННЯ, я, с. 1. тільки одн. Дія за знач. відпра́вити. — Мовчав, мовчав, а тоді перед самісіньким відправленням валки.. — я хворий! Кого тепер замість тебе знайдемо? (Донч., І, 1956, 478); Важливе місце повинна зайняти пропаганда нових радянських обрядів, що одержали вже права громадянства в ряді районів і областей і завдяки впровадженню яких там значно скоротилось відправлення релігійних обрядів (Ком. Укр., 12, 1963, 26).
2. спец. Діяльність живого організму, окремого органу тощо. Шкіра це не просто зовнішня оболонка, яка покриває організм, а складний орган, що має різноманітні відправлення (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 6).
3. Предмет, що пересилається поштою (бандероль, лист, посилка). Село одержало 45 тисяч різних поштових відправлень (Рад. Укр., 10. XII 1947, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 623.