ВІДРА́ДОЩІ, ів, мн., рідко. Те саме, що відра́да. Молодощі, відрадощі! На серденьку своя воля… (Барв., Опов.., 1902, 480); [Сирени:] Линьмо всі в Егейське море, Там потоне всяке горе У відрадощах буття! (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 302).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 626.