ВІДРИВНИ́Й, а, е. Такий, від якого можна відривати частинами. Прошу тебе, пришли мені.. — український одривний календар на 1912 р. (Коцюб., III, 1956, 405); Відривний блокнот.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 629.