ВІДРИ́НУТИ, не, док. 1. неперех. Відступити, відійти від чого-небудь; зійти, стекти з чогось. Мишуню охопили могутні почуття, ..кров відринула від обличчя (Ю. Янов., II, 1954, 139).
2. перех., заст. Відсторонити кого-небудь, відкинути щось. Рідня на неї розгнівалася, одринула від себе, сама мати прокляла свою дочку! (Мирний, I, 1954, 301); [Гретхен:] Спаси! Одринь ганьбу і смерть! (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 149).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 629.