ВІДРЯТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. Те саме, що врятува́ти. — Ніхто мене не одрятув.., — говорила Мокрієвська (Н.-Лев., IV, 1956, 323); Ви, співці славутні наші,.. Ви нам честь відрятували (Л. Укр., І, 1951, 378); — А як то вже одрятували її, я й питаю: "На кого ж ти, доню, хотіла мене покинути при старості моїй?" (Вас., II, 1959, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 634.