ВІДРІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДРЕКТИ́, ечу́, ече́ш, док., заст. Відповідати. — Без хліба те чудо вчинити шкода, — Йому одрікав Чорнота (Стар., Поет. тв., 1958, 205); — То нема що таїти, — відрік Тома, — я таїв доки міг, а тепер всі знаєте (Стеф., І, 1949, 153).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 631.