ВІДСВЯТКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Відзначити певне свято, видатну подію тощо. Вважали мої львівські приятелі за потрібне відсвяткувати.. 25-літ-ній ювілей моєї письменницької діяльності (Фр., І, 1955, 40); За два дні комуна відсвяткувала річницю Жовтневої революції (Мик., II, 1957, 462); Відсвяткувати цю дату [іменини] Олена Семенівна вирішила у свого батька (Грим., Син.., 1950, 10).
2. Закінчити святкувати. Минув мій рік шістнадцятий, сімнадцятий починаю. Одсвяткували ми зелену неділю (Вовчок, 1, 1955, 58); Минуло різдво, відсвяткували й водохреща, а з столиці ні чутки (Коцюб., І, 1955, 117).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 636.