ВІДСТАВНИ́Й, а́, е́. Який перебував у відставці. То був вчитель журбанської школи, захожий одставний москаль (Н.-Лев., І, 1956, 465); Під крутим узгір’ям гніздилися чепурні будинки відставних моряків (Кучер, Чорноморці, 1956, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 641.